Як утримати людей у громаді, коли закривається шахта? Чим замінити робочі місця, які зникають? І як виміряти, чи трансформація справді працює для людей, а не лише на папері?

З цими питаннями керівник ГО «Форум розвитку громадянського суспільства» Олексій Коваленко та головна експертка організації Людмила Гончаренко взяли участь у навчальному візиті до Німеччини 24 жовтня – 1 листопада 2026 року. За 4 робочі дні — 4 міста Лужиці (Лаузіцу) та Берлін, понад 10 зустрічей, 2 власні презентації і 4 домовленості про подальшу співпрацю.

Спільне фото учасників і учасниць навчального візиту до Німеччини біля цегляної будівлі в Берліні

Герліц: як наука повертає людей у регіон

Німецькі колеги поділилися досвідом відмови від вугілля, енергетичного переходу та співпраці з Польщею. Їхня головна думка — місто як лабораторія: знання народжуються не лише в науці, а й на перетині вулиці, бізнесу, адміністрації та жителів(ок).

Команда ФРГС представила цифровий інструментарій залучення громадськості до ухвалення рішень, заснований на науковому методі DIY4Change, і результати моніторингового дослідження та оцінки рівня учасництва в Ладижинській міській територіальній громаді: 5 189 звернень і пропозицій жителів(ок), 97 НУО, 15 пропозицій до Плану справедливої трансформації, з яких 11 враховано. Усі інструменти зібрано на сторінці https://csdf.org.ua/ljt/.

Німецький центр астрофізики (DZA) — найяскравіший приклад того, як наука стає економікою громади:

  • близько 1 000 нових робочих місць — не лише для науковців(инь), а й для технічного та адміністративного персоналу;
  • до 1,1 млрд євро коштів структурної підтримки до 2038 року;
  • понад 200 зустрічей із жителями(ками) за рік — команда об'їздила всі села та містечка регіону;
  • понад 500 астрофізиків(инь) з усього світу на конференції в Герліці і ще 500 жителів(ок) — на лекції про зорі в місцевому театрі;
  • переможець конкурсу федерального міністерства досліджень у вересні 2022 року, тимчасовий офіс у Герліці з лютого 2024 року, науковий кампус — у відремонтованих занедбаних будівлях.

Інститут і студенти(ки) — це надходження до бюджету, астротуризм — теж, а школярі(ки), які мріють стати науковцями(инями), — майбутні жителі(ки) громади, які нікуди не поїдуть.

Механізми участі в Герліці, які ми дослідили:

  • 8 районів участі, у кожного свій бюджет — 1 євро на жителя(ку) на рік;
  • громадські ради районів — від 3 до 7 волонтерів(ок) від 16 років, обраних на 3 роки;
  • 300 підписів жителів(ок) зобов'язують місто залучити людей до обговорення проєкту;
  • відповідь на петицію — не пізніше ніж за 6 тижнів;
  • 3 роки від рішення міської ради (2013) до перших виборів громадських рад (2016).

Гоєрсверда: як повернути людей

Німецькі колеги розповіли про Гоєрсверду. Там обрали нового бургомістра, створили офіс проєктів для залучення людей, розробили стратегію і поєднали кошти справедливої трансформації та політики згуртованості. Проєкти реалізували — і люди почали залишатися. Сьогодні з Берліна переїжджають у Гоєрсверду, бо там дешевше жити й гідні умови.

Вайсвассер: як місто шукає нове майбутнє

Вайсвассер колись був центром скляної промисловості та вугільної енергетики. Сьогодні тут живе близько 19 тисяч людей — майже вдвічі менше, ніж колись. Близько 1900 року в Лужиці працювало 67 заводів порожнистого скла, тепер лишився один — автоматизований, із понад 45 млн склянок на рік, але з набагато меншою кількістю робочих місць. Автоматизація зберігає виробництво, але не зберігає зайнятість.

Колишній мер міста Torsten Pötzsch показав, як місто дає старим будівлям нове життя. Вокзал став бібліотекою і громадським простором. У колишній скляній фабриці проводять культурні заходи й облаштовують майстерні для дітей і молоді разом зі школами та університетами.

З оглядової вежі Schwerer Berg ми побачили кар'єр Нохтен, електростанцію Боксберг і ліс, яким ця місцевість була до видобутку. Урок звідси простий: як відновлена земля служитиме громаді, треба вирішувати ще до закриття шахти чи кар'єру, а не після.

Котбус: як виміряти зміни і залучити дітей

У Центрі компетенцій регіонального розвитку Федерального інституту BBSR зміни у вугільних регіонах вимірюють не «на відчуттях», а через суб'єктивні та об'єктивні індикатори: опитування мерів, дослідження задоволеності життям, міграцію, а для молоді — опитування та інтерактивну карту молодіжних ініціатив.

Олексій Коваленко та Людмила Гончаренко представили два напрями:

  • досвід викладання курсу з моніторингу та оцінки діяльності НУО в Інституті лідерства та управління УКУ в контексті відновлення українських громад;
  • шкільний громадський бюджет (ШГБ), створений на основі методу DIY4Change: одна активна дитина залучає трьох друзів, а один активний дорослий — ще двох-трьох дорослих; на кожні 100 учнів(ниць) подається близько 10 проєктів; перші учасники(ці) вже стали тренерами(ками) й навчають інших.

Саме з розповіді про ШГБ народилася ідея молодіжного телемосту Котбус — Ладижин: діти двох громад розкажуть одне одному, як вони змінюють своє освітнє середовище і громаду.

Одна з думок, яку ми забираємо з Котбуса: треба поважати страхи всіх, кого зачіпає трансформація. Біля озера Котбусер-Остзее, що утворюється на місці кар'єру Котбус-Північ, ми побачили наступний етап — затоплений кар'єр, який стає простором для відпочинку й туризму.

Берлін: підсумки й домовленості

У Берліні відбулися зустрічі з GIZ і німецькими організаціями національного рівня, зокрема QLEE (структурні зміни в Лужиці), а також підсумкова нарада учасників(ць).

Що болить — і там, і в нас

  • часу недостатньо: держава поставила стислі строки, і громади працюють у шоковому режимі;
  • гроші — не завжди відповідь: під час освоєння легко втратити сталість і відповідь на питання «навіщо?»;
  • дата відмови від вугілля є умовою фінансування, але не всі уряди готові її визначити;
  • «хто встиг, той і отримав» — тож часто наявні проєкти подавали як проєкти структурних змін;
  • без чітко визначених цілей результати трансформації складно виміряти.

За ці дні ми понад 15 разів почули: «Ми хочемо, щоб люди повернулися в наші містечка». У деяких громадах виїхало понад дві третини жителів(ок). Для України це сигнал: про людей треба думати вже зараз, бо утримати завжди простіше, ніж повернути.

Результати: що ми забираємо в Україну

  • BBSR (Котбус): обмін практиками моніторингу та оцінки розвитку громад і територій — колеги вже надіслали свої дослідження;
  • BBSR (Котбус): молодіжний телеміст Котбус — Ладижин на основі досвіду ШГБ;
  • DZA (Герліц): вивчення того, як наукові підходи інтегрують в освітні програми для дітей;
  • GIZ: інтерес до форуму з моніторингу та оцінки, який ми плануємо провести з Інститутом лідерства та управління УКУ у 2027 році, до наших ігрових навчальних програм і цифрових асистентів;
  • 3 аналітичні публікації BBSR українською — ми переклали їх за допомогою методики та автоматизованого інструментарію ФРГС і передали учасникам(цям) візиту: https://drive.google.com/drive/folders/1xFsZbcNAhkcYX4xasvOjy-G__CMo9eVs?usp=drive_link.