Не працює освітлення біля будинку, громада планує реконструкцію площі, а жителі хочуть запропонувати власний проєкт або вплинути на розподіл бюджетних коштів — що робити і як бути почутими місцевою владою? У цій статті розбираємо на простих життєвих прикладах, як Статут громади перетворює право на участь на конкретні інструменти впливу та допомагає жителям долучатися до вирішення місцевих справ.
Коли людина чує словосполучення «Статут територіальної громади», то перша асоціація навряд чи буде з ремонтом дороги, громадським транспортом, укриттям, бюджетом чи забудовою сусіднього скверу у центрі міста. Швидше він асоціюється з великим юридичним документом, такою енциклопедією, яка потрібна тільки міській раді.
Але хороший Статут громади має зовсім інше практичне значення. Це своєрідні місцеві правила гри між жителями, жительками та владою громади.
Він допомагає відповісти на дуже життєві питання: що робити, якщо проблема стосується не лише мене? Як винести свою пропозицію на розгляд міської ради? Як дізнатися, що планує наша влада? Як вплинути на рішення до того, як його вже ухвалили? Як жителям села чи старостинського округу сформувати спільну позицію? І що робити, якщо йдеться про бюджет нашої громади?
І саме в таких ситуаціях Статут перестає бути «документом на сайті» і починає працювати для людини.
Коли проблему можна вирішити одним зверненням
Уявімо просту ситуацію: біля будинку кілька тижнів не працює вуличне освітлення. Або зламалася зупинка. Або потрібно звернути увагу на неналежний стан комунальної території.
Навряд чи для цього потрібно збирати громадські слухання на сотню людей.
У такій ситуації жителю чи жительці насамперед потрібен простий канал взаємодії з владою: звернення, електронна приймальня, відповідний електронний сервіс.
Але тепер змінимо масштаб проблеми. Наприклад, у кількох багатоповерхівках роками не працюють або потребують капітального ремонту ліфти. Люди хочуть, щоб у громаді з'явилася програма їх модернізації та співфінансування. Це вже не просто повідомлення про несправність. Жителі й жительки фактично пропонують нове рішення для всієї громади.
І тут потрібні зовсім інші інструменти.
Саме тому Статут важливий: він дає не один канал «написати владі», а набір різних способів участі для різних ситуацій.
Коли однієї думки недостатньо
Іноді людина має хорошу ідею, але розуміє: набагато сильніше вона звучатиме, якщо її підтримують сотні інших жителів.
Наприклад: «Облаштуймо безпечний пішохідний перехід біля школи», «Створімо в громаді молодіжний простір», «Запустімо комунальний автобус до віддалених населених пунктів».
Для таких ситуацій існують колективні механізми, зокрема електронні петиції. Їхня логіка дуже зрозуміла: є пропозиція, потім жителі демонструють її підтримку, а після досягнення встановлених умов вона переходить до офіційного розгляду. Тобто петиція допомагає показати: це не лише моя проблема чи ідея — вона важлива для інших людей також.
А Статут разом із відповідними локальними положеннями робить правила такого механізму зрозумілими для всіх.
Коли жителі хочуть самі поставити питання перед міською радою
Інша ситуація: люди не просто хочуть повідомити про проблему або зібрати підтримку. Вони вже знають, яке рішення пропонують.
Наприклад, батьки та громадські організації пропонують створити в громаді програму безбар'єрності. Або жителі та жительки хочуть запровадити програму підтримки ОСББ. Або молодь пропонує затвердити окрему програму розвитку молодіжних просторів.
Тут у пригоді стає місцева ініціатива. Її принципова відмінність полягає в тому, що жителі самі ініціюють винесення питання на розгляд органу місцевого самоврядування.
Якщо звернення умовно звучить як «зверніть увагу на цю проблему», то місцева ініціатива — це вже значно ближче до «ось питання і рішення, яке ми пропонуємо розглянути».
Це набагато вищий рівень участі, який також зафіксований саме у Статуті громади.
Коли треба не написати владі, а поговорити з нею
Уявімо, що в одному з населених пунктів громади є старе приміщення, яке можна переобладнати під укриття. Але думки різняться.
Одні жителі вважають, що це потрібно зробити негайно. Інші пропонують реконструювати вже наявне укриття. Посадовці міської ради пояснюють бюджетні та технічні обмеження. Людей цікавлять строки, місткість, доступність для людей з інвалідністю.
Тут електронного звернення вже недостатньо. Потрібен діалог.
Саме для цього існують громадські слухання. Їхня цінність саме в тому, що жителі можуть безпосередньо обговорювати питання з депутатами та посадовими особами, ставити запитання, слухати аргументи інших сторін і вносити свої пропозиції.
Це дуже важлива відмінність, бо:
- звернення — це повідомити;
- петиція — продемонструвати підтримку;
- місцева ініціатива — запропонувати питання для розгляду;
- громадські слухання — публічно обговорити.
А Статут допомагає зібрати ці механізми в одну систему, щоб людина могла обрати той, який відповідає її ситуації.
Коли влада ще нічого не вирішила — і це найкращий момент для участі
Є ще один сценарій. Наприклад, міська рада планує реконструкцію центральної площі. Уже після затвердження проєкту жителі та жительки дізнаються, що частину зелених насаджень планують прибрати. Починаються дописи в соціальних мережах, обурення, звернення, вимоги переглянути рішення.
Але набагато ефективніше запитати думку людей до прийняття рішення. Саме для цього потрібні публічні консультації.
Наприклад, громаді пропонують три варіанти реконструкції площі. Жителі, підприємці, люди з інвалідністю, батьки маленьких дітей, велосипедисти, молодь можуть мати абсолютно різні потреби. Консультація дозволяє зібрати ці позиції, проаналізувати їх і використати під час підготовки рішення.
У цьому випадку громадська участь працює не за принципом “влада вирішила — люди відреагували”, а за принципом: “є питання — запитали людей — проаналізували пропозиції — прийняли рішення — пояснили результат”.
Це зовсім інша якість взаємодії, яка також зафіксована в Статуті, як форма участі громади у вирішенні питань місцевого значення.
Коли питання стосується вашого міста, села чи вулиці
Не кожна проблема потребує участі всієї громади. У місті може бути питання автобусного сполучення. У конкретному селі актуальне питання благоустрою території. На одній вулиці — освітлення чи дорожнього руху.
Для таких випадків Статут передбачає загальні збори або конференцію жителів. Їхній сенс простий: люди, яких безпосередньо стосується питання, збираються, обговорюють його та формують спільну позицію.
Наприклад, у жителів є три пропозиції: зробити дитячий майданчик, облаштувати паркувальні місця або насамперед відремонтувати освітлення. Загальні збори дозволяють не гадати, «чого хочуть люди», а дати самим людям можливість це визначити.
Особливо важливим такий механізм є для такої великої міської громади, як Ладижинська, до складу якої входить багато населених пунктів. Голос невеликого села не повинен губитися лише тому, що адміністративний центр знаходиться за десятки кілометрів.
Коли питання впирається в гроші
Рано чи пізно майже кожна місцева проблема зустрічається з бюджетом. Бо щоб відремонтувати ліфт — потрібні гроші, облаштувати укриття — потрібні гроші, побудувати спортивний майданчик — знову гроші.
І тут виникає складніше питання: а хто визначає, що важливіше?
Саме тому сучасний Статут передбачає участь жителів не лише в обговоренні проблем, а й у плануванні та розподілі коштів місцевого бюджету.
Формати та інструменти можуть бути різними: бюджетні консультації, громадські слухання, подання пропозицій, громадський бюджет та інші механізми.
Наприклад, громада має обмежену суму на благоустрій. Жителі пропонують десять різних проєктів. Один район просить сквер, інший — спортивний майданчик, третій — безбар'єрний маршрут.
Участь жителів у бюджетному процесі не означає, що будь-яке бажання автоматично фінансується. Але вона дозволяє зробити зрозумілим суспільний запит і врахувати його під час визначення пріоритетів.
Коли люди хочуть працювати з владою постійно
Не всі питання можна вирішити однією петицією чи одними громадськими слуханнями. Ветеранська політика, безбар'єрність, потреби внутрішньо переміщених осіб, молодіжна політика, підприємництво — це ті сфери, де потрібна постійна взаємодія.
Для цього існують консультативно-дорадчі органи: молодіжні ради, ради ВПО, ветеранські ради, ради безбар'єрності, учасницькі стратегічні комітети та інші.
І тут модель зовсім інша, де панує принцип «жителі громади, представники бізнесу та влади регулярно працюють над певною сферою».
І Статут допомагає закріпити таку участь як вагому частину місцевого врядування, а не як виняток, що залежить лише від бажання конкретного посадовця.
А що з дітьми та молоддю?
Громада — це не тільки її повнолітні виборці. Діти та молодь також користуються громадським транспортом, школами, спортивними об'єктами, парками, молодіжними просторами. Іноді саме вони найкраще бачать проблеми, які дорослі просто не помічають.
Тому окремий напрям сучасного Статуту — участь дітей та молоді в місцевому самоврядуванні.
Наприклад, учні бачать, що шкільному подвір'ю бракує місця для відпочинку. Вони можуть не просто попросити директора щось зробити, а в межах шкільного громадського бюджету розробити власний проєкт, представити його, залучити підтримку інших школярів і школярок, через голосування визначити проєкти-переможці та разом з усіма користуватись цими здобутками.
Коли не хочеться їхати до міської ради
Ще років десять тому громадська участь часто асоціювалася з паперовою заявою, кабінетом посадовця та особистою присутністю на зустрічі.
Але час рухається. І сьогодні частина взаємодії може відбуватися онлайн. Електронні петиції, цифрові консультації, електронні звернення, відеоконференції, онлайн-опитування, електронні платформи участі дають можливість долучатися людям, які працюють, доглядають дітей, мають труднощі з пересуванням або живуть далеко від адміністративного центру.
Тому важливим блоком сучасного Статуту стає саме цифровізація та електронне врядування.
Цифровий інструмент тут не має бути просто красивим сервісом, який одного дня з'явився на сайті громади, а наступного зник. Статут створює нормативну основу для його використання, а окремі положення — визначають конкретну процедуру.
Дуже простою мовою: “Статут говорить, що можливість існує. Положення пояснює, як вона працює. Цифровий інструмент дозволяє нею скористатися”.
Коли житель хоче знати, що взагалі робить влада
Участь неможлива без інформації.
Важко впливати на бюджет, якщо люди не знають, на що планують витратити кошти. Неможливо якісно обговорювати проєкт рішення, якщо його не оприлюднили. Складно прийти на засідання, якщо інформацію про нього ніде не знайти.
Тому важлива частина Статуту саме про відкритість і прозорість місцевої влади.
Для жителя це дуже практична річ: де шукати рішення міської ради, проєкти документів, інформацію про засідання, звіти посадових осіб, бюджетні документи та результати громадських обговорень.
І тут прозорість безпосередньо пов'язана з участю. Бо спочатку людина має знати, що відбувається. Потім мати можливість висловитися. І, нарешті, побачити, що сталося з її пропозицією.
Коли Статут допомагає громаді визначати своє майбутнє
Для Ладижинської громади особливого значення набуває справедлива трансформація. Зміни в енергетиці та економіці впливають не лише на підприємства, а й на робочі місця, доходи громади, розвиток нових видів бізнесу та майбутнє міста загалом.
Тому важливо, що справедлива трансформація відображена безпосередньо у Статуті. Його норми пов’язують сталий розвиток громади із засадами справедливої трансформації, а План дій зі справедливої трансформації — із системою стратегічних документів громади. Водночас передбачені Статутом механізми громадської участі дають жителям можливість долучатися до обговорення та формування рішень, які визначають подальший розвиток Ладижина.
І це не лише норма «на папері». Під час розроблення Плану дій зі справедливої трансформації Ладижинської громади громадськість уже залучалася до визначення проблем, пріоритетів і майбутніх рішень через обговорення, фокус-групи та подання пропозицій і проєктних ідей.
Таким чином, Статут фактично закріплює на майбутнє підхід, який уже застосовується на практиці: рішення про трансформацію громади мають формуватися не лише для жителів, а й за їхньої участі. Це дає можливість залучати громадськість не тільки до розроблення Плану, а й надалі — до його реалізації, обговорення результатів та актуалізації пріоритетів розвитку.
Статут потрібен не тоді, коли все добре
Найкраще значення Статуту видно саме тоді, коли виникають складні питання:
- Кому надати слово?
- Хто може ініціювати слухання?
- Як подати місцеву ініціативу?
- Чи можуть жителі вплинути на бюджет?
- Де мають оприлюднити результати публічних консультацій?
- Чи можна долучитися дистанційно?
- Що робити з пропозиціями людей після громадських слухань?
- Як жителям окремого села донести свою позицію до міської ради?
Без установлених правил відповідь може залежати від ситуації або від чийогось сумління.
Тож Статут потрібен для іншого підходу: правила взаємодії мають бути відомими наперед і однаковими для всіх.
Коли Статут не працює?
Статут не спрацює, якщо залишиться лише документом на сайті, а жителі не знатимуть про свої можливості або не розумітимуть, як ними скористатися. Тому важливо, щоб передбачені Статутом механізми ставали частиною щоденної взаємодії жителів і міської ради та активно використовувалися на практиці.
Не «влада і громада», а влада разом із громадою
Мабуть, це і є головний сенс сучасного Статуту. Громада — це передусім її жителі й жительки.
Тому Статут потрібен не для того, щоб створити ще один великий документ із десятками статей. Він потрібен, щоб домовитися про зрозумілі правила спільного життя і взаємодії.
Проблема одного будинку може початися зі звернення. Спільна проблема району — привести до громадських слухань. Ідея активних жителів — стати місцевою ініціативою. Проєкт рішення міської ради — пройти публічну консультацію. Потреби села — обговорюватися на загальних зборах. Ідея школярів та школярок — реалізуватися через шкільний громадський бюджет. А важливі для громади питання — враховуватися під час стратегічного та бюджетного планування.
Саме тому хороший Статут — це не документ про те, як працює влада. Це документ про те, як громада управляє своїми справами і як кожен житель, і кожна жителька можуть стати частиною цього процесу.
Приклад від громад-практиків
У Магдалинівській громаді на Дніпропетровщині до розроблення Статуту залучили посадовців, депутатів, громадськість, місцевих фермерів та активних жителів. Після його ухвалення зосередилися на практичному застосуванні: зокрема, Молодіжна рада опановувала механізми громадської участі та напрацьовувала План заходів на 2026-2027 роки.
У Роздільнянській громаді громадські слухання щодо Статуту стали майданчиком для діалогу з владою. Порушені жителями проблеми старостинських округів згодом опрацювали через звернення громадян, що сприяло покращенню водопостачання, освітлення та благоустрою.
Свою історію у напрямку напрацювання сучасного Статуту має і Ладижинська громада. У процесі його розроблення утворено Робочу групу, яка має учасницький склад: посадові особи та депутати міської ради, представники та представниці громадянського суспільства та експертного середовища, зокрема з Асоціації вугільних громад України, вузькопрофільні спеціалісти та активні жителі(ки) громади. Кількість пропозицій та правок до тексту Статуту саме від громадськості становить близько 70%. Незабаром фінальна редакція “Малої Конституції” буде сформована та оприлюднена на офіційному вебсайті Ладижинської міської ради. Саме так розпочнеться громадське обговорення і у кожного жителя й жительки буде шанс подати свої пропозиції до цього вкрай важливого документа. Тож, шановні ладижани, використайте можливість залишити свій відбиток в історії громади — заходьте на офіційний сайт і подавайте свої пропозиції та зауваження до проєкту Статуту вже незабаром!
Також радо ділимось новиною: днями відкриємо набір до Академії учасницької справедливої трансформації. Скоро публікуємо повний анонс!